Йому було лише 20: загинув захисник із Корабельного району Дмитро Креденець
Він виріс у дитячому будинку та після повноліття добровільно став на захист Батьківщини
Deprecated: Function create_wrapper is deprecated since version 2.0.0! Use get_wrapper_attributes instead. in /home/andr/web/c1.digiflow.top/public_html/wp-includes/functions.php on line 6121
В Миколаєві підтвердили загибель ще одного Захисника України. З глибоким болем стало відомо про смерть випускника 2024 року Вищого професійного училища суднобудування (ВПУС) — Креденця Дмитра Андрійовича, 2004 року народження.
Дмитро служив у лавах Збройних сил України, був матросом і мужнім кулеметником десантно-штурмового відділення. Свій шлях захисника він обрав у найважчі для держави часи.
Після запеклих боїв на Донецькому напрямку з 8 листопада 2024 року воїн вважався зниклим безвісти. Рідні та близькі до останнього сподівалися на диво, однак нещодавно надійшло офіційне підтвердження його героїчної загибелі.
Про загибель свого випускника повідомили у навчальному закладі, зазначивши, ким був Дмитро і яким його пам’ятатимуть:
“З глибоким болем та невимовним сумом ми отримали підтвердження про загибель нашого випускника 2024 року — Креденця Дмитра Андрійовича. Дмитро був справжнім воїном, матросом та мужнім кулеметником десантно-штурмового відділення. Він обрав шлях захисника у найважчі часи для нашої країни. Йому було лише 20… Вік, коли життя мало б лише розквітати, але він поклав його на вівтар нашої свободи”, – зазначили в повідомленні.
Навчальний колектив і громада висловили співчуття родині загиблого, зокрема братові воїна Андрію, а також усім рідним, друзям і побратимам Дмитра.
Дмитро Креденець виріс у дитячому будинку та після повноліття добровільно став на захист Батьківщини, підписавши контракт з Міністерством оборони, згодом долучився до морської піхоти… Повернути тіло Дмитра додому вдалося в результаті обміну.
Мешканці Корабельного району, зустрічаючи колону з полеглим воїном, схиляли голови у скорботі та розгортали синьо-жовтий стяг.
Прощання з Героєм відбулось 28 січня 2026 року в церкві на вул. Тернопільській, 6.
Вшанувати памʼять та подвиг 20-річного воїна прийшли його близькі і знайомі, а також волонтери та представниці миколаївського осередку Обʼєднання матерів і дружин Захисників України.
«Над його могилою мама не заплаче. Кохана не прийде, не поставить квіти. Синочок чи донечка не прибіжать і на портрет не покажуть «це мій татусь». Але кожен з нас може це зробити замість них. Кожен з нас повинен памʼятати ціну, яку ми платимо», – сказав під час прощання з Дмитром настоятель храму святих апостолів Петра і Павла Іван Дідух.
Поховали Захисника на Балабанівському кладовищі.
